Емоційне вигорання лікаря - це стан психічної та емоційної втоми, який виникає внаслідок довготривалого напруження і стресу, пов'язаного з професійною діяльністю, адже лікар несе відповідальність за збереження та відновлення здоров’я людей, що за своїм визначенням вже є суттєвим тягарем та відповідальністю перед суспільством.
Лікарі, а особливо ті, які працюють в інтенсивних відділеннях, ті, які присвячують своє життя лікуванню онкологічних пацієнтів, тяжкопоранених військовослужбовців, часто зіштовхуються зі стресовими ситуаціями, включаючи тиск з боку родини пацієнта, відсутність позитивної динаміки хворого, підвищення професійних вимог, непорозуміння з колегами, несправедливу критику, брак часу та інші труднощі, а особливо в час війни.
Все ці фактори можуть призвести до емоційного виснаження, знецінення взаємостосунків та почуттів, втрати емпатії, погіршення якості роботи, втрати інтересу до омріяної професії та власного здоров'я.
Починають проявлятися відчуття власної неспроможності та некомпетентності, спалахи агресії, формальність контактів. Сукупність цих факторів спричинює професійну деформацію особистості, призводить до цинізму у відносинах.
Щоб запобігти емоційному вигоранню, лікарі можуть використовувати певні техніки, такі як йога, медитація, регулярна фізична активність та достатній відпочинок. Важливо також розмовляти з колегами та професійним психологом, якщо виникають труднощі.
Проте, коли запобігти вигоранню все ж не вдалося, існує кілька методів боротьби з цим:
1. Визначити свої «кордони» :
Лікар повинен почути себе, щоб пізнати свої межі та не дозволяти собі їх перетинати. Також важливо розуміти свої емоції та шукати шляхи, як їх контролювати.
2. Організація роботи :
Необхідно створити сприятливу робочу атмосферу, в якій лікар може отримувати підтримку від колег та керівництва.
3. Відпочинок :
Лікар повинен забезпечувати собі достатній час на відпочинок, заняття улюбленими справами, щоб зняти напругу після робочого дня.
4. Родина :
Важливо мати підтримку з боку родини та близьких людей, які можуть допомогти подолати негативні емоції.
5. Фізична активність:
Фізичні вправи допомагають зняти напругу та збільшити вироблення дофаміну.
6. Психологічна підтримка:
Психотерапія та консультації з психологом можуть допомогти лікарю зрозуміти причини свого емоційного вигорання та знайти способи його подолання.
І на завершення, хочеться додати, що найважливішим «запобіжником» вигорання лікаря, є повага з боку пацієнта, дотримання ним рекомендацій, визнання його роботи та розуміння складнощів, з якими він зіштовхується.
Емоційне вигорання лікарів стає все більш актуальною проблемою сучасної медицини. Несучи велику відповідальність за здоров'я пацієнтів, лікарі часто зазнають стресу та емоційного напруження. Це може призвести до втоми, зневіри та погіршення професійної якості. У даній статті розглядаються фактори, які спричиняють емоційне вигорання та надаються рекомендації щодо запобігання та подолання цього стану.
